| Chapter 104 |
1 |
¶ Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу! --
|
2 |
Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу. --
|
3 |
Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових! --
|
4 |
Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг. --
|
5 |
Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась, --
|
6 |
безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами, --
|
7 |
від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона, --
|
8 |
виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї. --
|
9 |
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити. --
|
10 |
¶ Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами, --
|
11 |
напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою. --
|
12 |
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок. --
|
13 |
Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься. --
|
14 |
Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі, --
|
15 |
і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє. --
|
16 |
Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив, --
|
17 |
що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його. --
|
18 |
Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам. --
|
19 |
¶ і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід. --
|
20 |
Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна, --
|
21 |
ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи. --
|
22 |
Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх. --
|
23 |
Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора. --
|
24 |
Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля! --
|
25 |
Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика! --
|
26 |
Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі. --
|
27 |
Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав. --
|
28 |
Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються. --
|
29 |
Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху. --
|
30 |
Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі. --
|
31 |
¶ Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь! --
|
32 |
Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони! --
|
33 |
Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу! --
|
34 |
Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти! --
|
35 |
Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя! --
|