| Chapter 1 |
1 |
¶ Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, --
|
2 |
щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова, --
|
3 |
щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти, --
|
4 |
щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність. --
|
5 |
Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок, --
|
6 |
щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки. --
|
7 |
¶ Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням. --
|
8 |
Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї, --
|
9 |
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою. --
|
10 |
¶ Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти! --
|
11 |
Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного, --
|
12 |
живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу! --
|
13 |
Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати. --
|
14 |
Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас, --
|
15 |
сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки, --
|
16 |
бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати! --
|
17 |
Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого: --
|
18 |
то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою! --
|
19 |
Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника! --
|
20 |
¶ Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає, --
|
21 |
на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої: --
|
22 |
Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання? --
|
23 |
Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої! --
|
24 |
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався! --
|
25 |
І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли! --
|
26 |
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх. --
|
27 |
Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас, --
|
28 |
тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, --
|
29 |
за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього, --
|
30 |
не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами! --
|
31 |
І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, --
|
32 |
бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить! --
|
33 |
А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом! --
|