| Chapter 6 |
1 |
¶ Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого, --
|
2 |
ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст! --
|
3 |
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай, --
|
4 |
не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм, --
|
5 |
рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова! --
|
6 |
¶ Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій: --
|
7 |
нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя; --
|
8 |
вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу. --
|
9 |
Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш? --
|
10 |
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, --
|
11 |
і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!... --
|
12 |
¶ Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами, --
|
13 |
він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми, --
|
14 |
в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває, --
|
15 |
тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема! --
|
16 |
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його: --
|
17 |
очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють, --
|
18 |
серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе, --
|
19 |
свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів! --
|
20 |
¶ Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї! --
|
21 |
Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй! --
|
22 |
Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе! --
|
23 |
Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання, --
|
24 |
щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки. --
|
25 |
Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками, --
|
26 |
бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну... --
|
27 |
Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить? --
|
28 |
Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її? --
|
29 |
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї! --
|
30 |
Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує, --
|
31 |
та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому! --
|
32 |
Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою, --
|
33 |
побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться, --
|
34 |
бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти: --
|
35 |
він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш! --
|