| Chapter 3 |
1 |
¶ Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву, --
|
2 |
Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла... --
|
3 |
Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день... --
|
4 |
Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив, --
|
5 |
обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою, --
|
6 |
у темноті мене посадив, мов померлих давно... --
|
7 |
Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої... --
|
8 |
І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою... --
|
9 |
Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої... --
|
10 |
Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі! --
|
11 |
Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним! --
|
12 |
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли, --
|
13 |
пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака... --
|
14 |
Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день... --
|
15 |
Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином... --
|
16 |
І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене, --
|
17 |
і душа моя спокій згубила, забув я добро... --
|
18 |
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа... --
|
19 |
Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту, --
|
20 |
душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені... --
|
21 |
¶ Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію: --
|
22 |
Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя, --
|
23 |
нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя! --
|
24 |
Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю! --
|
25 |
Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його! --
|
26 |
Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє. --
|
27 |
Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості, --
|
28 |
нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його; --
|
29 |
хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія; --
|
30 |
хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується... --
|
31 |
Бо Господь не навіки ж покине! --
|
32 |
Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю, --
|
33 |
бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів. --
|
34 |
Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі, --
|
35 |
щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути, --
|
36 |
щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь! --
|
37 |
¶ Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав? --
|
38 |
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре? --
|
39 |
Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій. --
|
40 |
Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа! --
|
41 |
підіймімо своє серце та руки до Бога на небі! --
|
42 |
¶ Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам, --
|
43 |
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував, --
|
44 |
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла... --
|
45 |
Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами, --
|
46 |
наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота, --
|
47 |
страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль... --
|
48 |
Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду... --
|
49 |
Виливається око моє безупинно, нема бо перерви, --
|
50 |
аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес, --
|
51 |
моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста... --
|
52 |
Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно, --
|
53 |
життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене... --
|
54 |
Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!... --
|
55 |
¶ Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями, --
|
56 |
Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого! --
|
57 |
Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся! --
|
58 |
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти. --
|
59 |
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд! --
|
60 |
Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене, --
|
61 |
Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене, --
|
62 |
мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день... --
|
63 |
Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня! --
|
64 |
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук! --
|
65 |
Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них! --
|
66 |
Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес! --
|