| Chapter 2 |
1 |
¶ Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. --
|
2 |
І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. --
|
3 |
І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. --
|
4 |
Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. --
|
5 |
¶ Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. --
|
6 |
А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!... --
|
7 |
Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? --
|
8 |
Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились? --
|
9 |
Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, --
|
10 |
і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, --
|
11 |
юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими! --
|
12 |
І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має? --
|
13 |
А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим! --
|
14 |
¶ Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх! --
|
15 |
Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня, --
|
16 |
а це те, що пророк Йоіл передрік: --
|
17 |
І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися. --
|
18 |
І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть! --
|
19 |
І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму. --
|
20 |
Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний! --
|
21 |
І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться. --
|
22 |
Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте, --
|
23 |
Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили. --
|
24 |
Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла. --
|
25 |
Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався. --
|
26 |
Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії. --
|
27 |
Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління! --
|
28 |
Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм! --
|
29 |
Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня. --
|
30 |
А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон, --
|
31 |
у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління. --
|
32 |
Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми! --
|
33 |
А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте. --
|
34 |
Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, --
|
35 |
доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! --
|
36 |
Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви! --
|
37 |
¶ Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття? --
|
38 |
А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете! --
|
39 |
Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш. --
|
40 |
І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду! --
|
41 |
Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три! --
|
42 |
¶ І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах. --
|
43 |
І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен. --
|
44 |
А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним. --
|
45 |
І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було. --
|
46 |
І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті, --
|
47 |
вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися. --
|