Ukrainian Bible

Acts 20

Acts

Return to Index

Chapter 21

1


 

  ¶ А як ми розлучилися з ними й відплинули, то дорогою простою в Кос прибули, а другого дня до Родосу, а звідти в Патару.  

 

 

--

2


 

  І знайшли корабля, що плив у Фінікію, увійшли та й поплинули.  

 

 

--

3


 

  А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліворуч його та й поплинули в Сирію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа мав скласти.  

 

 

--

4


 

  І, учнів знайшовши, перебули тут сім день. Вони через Духа казали Павлові, щоб до Єрусалиму не йшов.  

 

 

--

5


 

  І, як дні побуту скінчилися, то ми вийшли й пішли, а всі нас проводили з дружинами й дітьми аж за місто. І, ставши навколішки, помолились на березі.  

 

 

--

6


 

  І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.  

 

 

--

7


 

  А ми, закінчивши від Тиру плавбу, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули в них.  

 

 

--

8


 

  ¶ А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарію. І ввійшли до господи благовісника Пилипа, одного з семи, і позосталися в нього.  

 

 

--

9


 

  Він мав чотири панні дочки, що пророкували.  

 

 

--

10


 

  І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Агав на ім'я.  

 

 

--

11


 

  І прийшов він до нас, і взяв пояса Павлового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган...  

 

 

--

12


 

  Як почули ж оце, то благали ми та тамтешні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.  

 

 

--

13


 

  А Павло відповів: Що робите ви, плачучи та серце мені розриваючи? Бо за Ім'я Господа Ісуса я готовий не тільки зв'язаним бути, а й померти в Єрусалимі!  

 

 

--

14


 

  І не могли ми його вмовити, і замовкли, сказавши: Нехай діється Божая воля!  

 

 

--

15


 

  ¶ А після оцих днів приготувались ми, та до Єрусалиму вирушили.  

 

 

--

16


 

  А з нами пішли й деякі учні із Кесарії, ведучи якогось кіпрянина Мнасона, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.  

 

 

--

17


 

  А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно.  

 

 

--

18


 

  А другого дня Павло з нами подався до Якова. І всі старші посходились.  

 

 

--

19


 

  Поздоровивши ж їх, розповів він докладно, що Бог через служіння його вчинив між поганами.  

 

 

--

20


 

  Як вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони ревні оборонці Закону!  

 

 

--

21


 

  Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відступлення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звичаїв.  

 

 

--

22


 

  Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.  

 

 

--

23


 

  Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох мужів, що обітницю склали на себе.  

 

 

--

24


 

  Візьми їх, та й із ними очисться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона пильнуєш.  

 

 

--

25


 

  А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини, та від блуду.  

 

 

--

26


 

  Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очистився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, так, аж за кожного з них була жертва принесена.  

 

 

--

27


 

  ¶ А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили ввесь народ, та руки на нього наклали,  

 

 

--

28


 

  кричачи: Ізраїльські мужі, рятуйте! Це людина ота, що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає!... А до того у храм упровадив і гелленів, і занечистив це місце святе!  

 

 

--

29


 

  Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.  

 

 

--

30


 

  І порушилося ціле місто, і повстало збіговисько люду. І, схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено...  

 

 

--

31


 

  Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полкового тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!  

 

 

--

32


 

  І він зараз узяв вояків та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.  

 

 

--

33


 

  Приступив тоді тисяцький, та й ухопив його, і двома ланцюгами зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що він зробив?  

 

 

--

34


 

  Але кожен що інше викрикував у натовпі. І, не мігши довідатись певного через заколот, він звелів відпровадити його до фортеці.  

 

 

--

35


 

  А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли нести його вояки із-за натовпу людського,  

 

 

--

36


 

  бо безліч народу йшла слідкома та кричала: Геть із ним!  

 

 

--

37


 

  А коли Павло входив до фортеці, то тисяцького поспитався: Чи можна мені щось сказати тобі? А той відказав: То ти вмієш по-грецькому?  

 

 

--

38


 

  Чи не той ти єгиптянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і випровадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?  

 

 

--

39


 

  А Павло відказав: Я юдеянин із Тарсу, громадянин відомого міста в Кілікії. Благаю тебе, дозволь мені до народу промовити!  

 

 

--

40


 

  А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою народові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, кажучи:  

 

 

--

Acts 22

 

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: